- гомінливий
- -а, -е.1) Який багато говорить; говіркий. || Сповнений гомону.2) перен. Який видає безладні звуки, шумить.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
гомінливий
Смотреть что такое "гомінливий" в других словарях:
гомінливий — прикметник … Орфографічний словник української мови
гомінливість — вості, ж. 1) Властивість за знач. гомінливий 1). 2) Абстр. ім. до гомінливий 2) … Український тлумачний словник
гомінкий — а/, е/. Те саме, що гомінливий … Український тлумачний словник
гомінливо — Присл. до гомінливий. || у знач. присудк. сл … Український тлумачний словник
балакучий — (який полюбляє багато балакати), балакливий, говіркий, говірливий, язикатий, пащекуватий, просторікуватий; гомінкий, гомінливий, лепетливий (який багато й голосно говорить); щебетливий, цокотливий (перев. про жінок і дітей гомінливий) … Словник синонімів української мови
галасливий — (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), гамірливий, гамірний, гучний, гомінливий, гомінкий, бучний, голосний, шумливий, галасуватий … Словник синонімів української мови
говіркий — (охочий до розмов), балакучий, балакливий, гомінливий, гомінкий, говірливий, лепетливий … Словник синонімів української мови
голосний — 1) (про голос, звук який сильно звучить, добре чутний), гучний, дзвінкий, звучний, гримкий, зичний; оглушливий, оглушний (який спричиняє біль у вухах); громохкий (сильний і різкий); лункий, ляский, ляскотливий (з відгомоном); заливчастий,… … Словник синонімів української мови
шумний — I (який видає, утворює шум, відбувається з шумом; сповнений шуму), шумливий, шумкий, гомінкий, гомінливий II див. бурхливий 3) … Словник синонімів української мови
гомонючий — а, е, діал. Гомінливий … Український тлумачний словник
